Скло. Історія винаходу, розвитку та застосування скла |
Скло являє собою рідину, що перебуває в застиглому стані. Скло - аморфна речовина, що не має у твердому вигляді властивостей кристалічної речовини. Не має власної точки плавлення, а переходи з рідкого стану у тверде й навпаки відбуваються в широкій температурній області, яка для скла зазвичай становить 500 °С.
Традиційними головними/основними сировинними компонентами шибки є: кварцовий пісок (69-74%) сода (12-16%), вапняк і доломіт (5-12%). Історія застосування скла в будівництві порівняно молода й бере свій відлік з кінця минулого сторіччя, незважаючи на те, що скло як конструкційний матеріал відоме людству з найдавніших часів. Найбільш давні зразки скляних виробів виявлені в Єгипті. Мова йде про зелену глазур, вік якої оцінюється приблизно в 12 тис. років; з неї був виготовлений (приблизно в 7000 р. до н.е.) блакитний амулет - найдавніше зі знайдених дотепер стекол. В Ашмолеїському музеї в Оксфорді знаходяться чорна скляна бусина й шматочок фаянсу бірюзового кольору часів першої династії єгипетських фараонів, що правила в 4000 р. до н.е. Припускають також, що скло почали виготовляти не єгиптяни, а ассирійці, які експортували свої вироби в Єгипет. Однак знахідки скла в Ассирії, біля Тель Асмера, розташованого західніше Багдаду, відносяться до 2700-2600 рр. до н.е.; отже, вони значно молодші за єгипетські. Посудини із глини й порцеляни з кольоровою скломозаїкою періоду з 1766 по 1122р. до н.е. виявлені в Китаї. Однак, Китаєм не обмежується розвиток виробництва скла на Далекому Сході - вироби зі скла, вік яких відноситься до 2000 р. до н.е., знайдені в Індії, Кореї і Японії. Приблизно близько 250 років до н.е. відбулося відкриття першого скляного заводу в Олександрії. А приблизно на межі нової ери була винайдена склодувна трубка. У літописних джерелах у зв'язку із цим згадується місто Сидон* в 50 році до нашої ери. Через деякий час, з готового скла, використовуючи метод видування, навчилися робити довгі скляні циліндри, які "розкривали" і випрямляли, одержуючи плоский аркуш. Цей спосіб використовували аж до 1900-х років для виготовлення художнього скла. * Сидон - древнє місто-держава у Фінікії на східному узбережжі Середземного моря. Сучасна назва - м.Сайда (Ліван). Заснований у четвертому тисячоріччі до н.е. У другому тисячоріччі до н.е. - великий центр міжнародної торгівлі З Риму склоробство стало поширюватися в Галлію, Британію й Німеччину. Наприкінці I сторіччя н.е. скло уже виготовлялося в Кельні й Трирі. З розпадом Римської імперії занепадає й мистецтво виготовлення скла. В XIII в. на острові Мурано, біля Венеції, знову розцвітає скляна промисловість. Наприкінці середньовіччя виробництво скла широко розвивається в Німеччині. В 1688 р. француз Лука де Негу винайшов спосіб виготовлення й шліфування великих дзеркальних стекол. До цього часу варто відносити й появу перших шибок, що були в той час великий рідкістю. Масове виробництво скла стало можливим тільки наприкінці минулого сторіччя завдяки винаходу печі Сименса-Мартіна й заводському виробництву соди. В XIX в. з'явилися перші машини-автомати для виготовлення виробів з порожнього скла. І тільки в XX в. були розроблені різні способи витягування нескінченної стрічки скла: методи машинної витяжки скла Ліббі-Оуенса, Фурко. Рис 1.
За способом Еміля Фурко, розробленим в 1902 році, скло витягалося по вертикалі зі скловареної печі через прокатні вальці у вигляді безперервної стрічки назовні, надходячи в шахту охолодження, у верхній частині якої воно різалося на окремі аркуші. Товщина скла при цьому регулювалася шляхом зміни швидкості витягування. Найостаннішим етапом у виробництві листового скла був так званий флоат-метод, розроблений і запатентований в 1959 році англійським винахідником Аластером Пілкінгтоном. При цьому процесі скло надходить із печі плавлення в горизонтальній площині у вигляді плоскої стрічки через ванну з розплавленим оловом на подальші охолодження й віджиг. Величезною перевагою флоат-методу, у порівнянні з усіма попередніми, є, крім усього іншого, більш висока продуктивність, стабільна товщина і якість поверхні. За якістю поверхні таке скло не уступає полірованому, - флоат-процес витісняє техніку шліфування й полірування скла. Флоат-скло характеризується винятковою рівністю й відсутністю оптичних дефектів. Найбільший розмір одержуваного скла, як правило, становить 5100-6000 мм х 3210 мм, при цьому товщина аркуша може бути навіть менше двох міліметрів і досягати 25 міліметрів. Одержуване скло може бути прозорим, пофарбованим або мати спеціально нанесене покриття. Скло, одержуване за допомогою флоат-методу, називається флоат-склом, і в наш час є найпоширенішим типом скла. |
Полы, лестницы, козырьки