Цементно-волокнисті панелі |
|
Цементно-волокнисті панелі (часто називані також фіброцементними) складаються із цементу (на 80-90%), армуючого волокна й мінеральних заповнювачів. Бетон, посилений волокнами (fibre) азбесту, з'явився ще в 1901 р. Австрієць Людвіг Хачек роком раніше зареєстрував своє відкриття як патент на "Спосіб виробництва штучних кам'яних плит з волокнистих речовин і твердіючих у них речовин, що зв’язують".
На сьогоднішній день як фібра крім азбесту застосовуються також синтетичні волокна, і навіть спеціальні лугостійкі скляні волокна. Дослідження в області створення безазбестових армуючих волокон були пов'язані з боротьбою за заборону застосування азбестовмісних виробів у Західній Європі наприкінці 70-х і початку 80-х років. У Росії ж використання й застосування азбесту не заборонене, азбестовмісні вироби проходять експертизу й мають необхідні гігієнічні сертифікати. Хризолітовий азбест використовується людиною більше ста років у багатьох сферах життєдіяльності, і причин відмовлятися від його застосування російські лікарі і вчені не знаходять. Тому цементно-волокнисті плити, вироблені в Росії, в основному - азбестовмісні, а продукція західних стан заснована на синтетичних волокнах. Завдяки своєму составу плити практично не горючі й екологічно чисті. Вони морозотривкі, не бояться корозії, гниття, УФ-випромінювання й кислотних дощів. Плити є вологонепроникними, добре ізолюють звук, стійкі до ударів. Фасадні панелі на цементній основі поєднують у собі міцність бетону й багатофункціональність панелей. Плити можуть бути відшліфовані (або з однієї, або із двох сторін), з наскрізним просоченням, пофарбовані акриловою водорозчинною фарбою або йти під фарбування й облицювання на місці. Широке поширення одержали також цементно-волокнисті плити з поверхневим шаром, покритим крихтою з натурального каменю, причому може варіюватися не тільки колір (за рахунок породи каменю), але й фракція крихти. Епоксидна смола зв'язує дроблений камінь із основою. На фіброцементну плиту може наноситися також поліуретанове покриття, що дає високий захист від ультрафіолетового випромінювання й атмосферного впливу. Плити з різними покриттями можна застосовувати окремо або комбінувати одну з одною, досягаючи необхідного ефекту. Цементно-волокнисті плити мають стійкість до атмосферних впливів, і з технічної точки зору не вимагають ніяких захисних покриттів. Однак колір звичайної цементно-волокнистої плити - натурально-сірий, тому панелі найчастіше красять із естетичних міркувань. Фарби й методи фарбування, призначені для бетонних поверхонь, зазвичай, підходять і для цементно-волокнистих плит. Нові цементно-волокнисті плити можна красити як до монтажу - плити повністю заґрунтовуються й офарблюються на заводі, так і після нього - заґрунтованій плиті можна залишити її початковий колір, але рекомендується протягом 2-х років після монтажу здійснити фарбування. Найбільш важливим критерієм при виборі фарби для бетонної поверхні служить стійкість фарби до впливу лугів. Більшість фарб відповідають даній вимозі. Наприклад, всі латексні фарби стійки до лугів, а отже підходять для фарбування цементно-волокнистих плит. Алкідні ж фарби не можна використовувати для роботи з бетонними поверхнями. Також фарба повинна "дихати", пропускати водяну пару. Для забезпечення гарної адгезії до раніше не пофарбованих поверхонь їх рекомендується покривати акриловими фарбами на основі розчинника. Вони проникають у підложку краще, ніж водорозчинна акрилатна фарба. Ступінь блиску в акрилових фарб може бути від напівматового до матового. Силікатні фарби на основі неорганічного силікатного калію в основному добре підходять для бетонних поверхонь, які самі складаються із силікатних з'єднань. Силікатна фарба прекрасно пропускає повітря, і до того ж вона стійка до атмосферних впливів. Силікатні фарби завжди матові й водорозчинні. Фарбування занадто вологої й лужної поверхні цементно-волокнистої плити силікатною фарбою не вийде. Тому плити рекомендується фарбувати приблизно через півроку після монтажу. Область застосування цементно-волокнистих плит - нові будинки й споруди, а також реконструйовані об'єкти. Їх можна використовувати не тільки для облицювання стін, але й для балконів і цоколів. Панелі можуть комплектуватися спеціальними монтажними елементами й аксесуарами: планками для зовнішніх і внутрішніх кутів (пофарбованими в колір плит з алюмінію й оцинкованої сталі), водовідливними аркушами зі спеціальним покриттям, віконними зливами й укосами, а також стрічками-прокладками, що закріплюються між плитою й решетуванням (чорна гума EPDM, біла - TPE), захисною фарбою для обробки кромок, і т.д. При виборі плит повинні враховуватися статичні й динамічні навантаження й внутрішні напруження, що виникають у плитах. Необхідно звертати увагу на той факт, що пофарбована плита усмоктує з повітря приблизно половину тої вологи, що одержує необлицьована плита за той же відрізок часу. На практиці це означає, що вологорозширення пофарбованої плити у два рази менше за вологорозширення незабарвленої плити. Із цієї причини максимальний дозволений розмір пофарбованої плити більше, ніж розмір плити без обробки. Кріплення плит виробляється на кислотостійких цвяхах або гвинтах до дерев'яного або металевого каркаса. Шви герметизуються гумовою стрічкою (чорна або натурально-біла EPDM-гума) або алюмінієвими планками різного профілю. Крок каркаса, тип кріплення й витрата кріпильних елементів повинні бути розраховані. У виробників плит зазвичай розроблені спеціальні таблиці, які полегшують розрахунок. Щоб уникнути проникнення вологи усередину конструкцій, у горизонтальних швах завжди застосовується планка горизонтального шва (водозлив). При установці горизонтальних планок необхідно залишати зазор між планкою й нижчележачою плитою для вільної циркуляції повітря. Обрізку панелей зазвичай проводять на заводі, але вони можуть бути обрізані й на будмайданчику. Для цього застосовують звичайні деревообробні інструменти із твердосплавним диском. Через те, що при обробці плит виділяється цементний пил, рекомендується використовувати системи пилозбирання й респіратори. Виготовляють цементно-волокнисті плити в різних країнах, найбільш відома в нашій країні продукція фірм "OY Minerit AB" (Фінляндія) і "Eternit AG" (Німеччина). У широко відомих в Росії панелях CemStone, CemColour, Cynop (продукція фірми " LTM-Company OY", Фінляндія) і Фасад-Майстер (продукція фірми Бревітор, Росія) фіброцементна плита Minerit є основою, на яку наносяться різні покриття. Російські виробники асбесто-цементних панелей: ВАТ "Хвиля" і ін. Завод "ФАССТ" наносить кам'яну крихту на панелі. Панелі, армовані лугостійким волокном (склофібробетон) робить фірма ОРТОСТ-ФАСАД. |
Полы, лестницы, козырьки