Підлицювальна конструкція складається із кронштейнів, які кріпляться безпосередньо на стіну, і несучих профілів, установлюваних на кронштейни. На несучі профілі, що утворять каркасну систему, за допомогою спеціальних елементів кріплення монтуються плити (аркуші) облицювання. Утеплювач фіксується на зовнішній поверхні стіни за допомогою дюбелів, спеціальних профілів, і т.п.

Основне призначення підлицювальних конструкцій полягає в тому, щоб надійно закріпити плити облицювання й теплоізоляції до стіни так, щоб між теплоізоляцією й оздоблювальною панеллю залишився вентиляційний проміжок. При цьому виключаються клейові й інші "мокрі" процеси, а всі з'єднання здійснюються механічно.



Правильно спроектована підлицювальна конструкція повинна мати: достатню несучу здатність, що сприймає власну вагу, а також вагу лицювальних матеріалів і утеплювача; антикорозійну стійкість; необхідну рухливість вузлів для витримування динамічних (вітер, температурні перепади, і т.д.) навантажень; можливість вирівнювання нерівностей несучої підстави ; легкість й високу швидкість монтажу, і т.д.

На Російському ринку представлена велика кількість різних підлицювальних систем, як вітчизняних, так і західних виробників.

Всі перераховані вище системи з успіхом застосовуються для вентильованих фасадів. Але все-таки в кожній з них є своя "ізюминка" - особлива конструкція тих або інших елементів. Саме це робить систему оптимальною при рішенні конкретних завдань, наприклад: вирівнюванні нерівностей несучої основи; зменшення негативного впливу "містків холоду"; забезпечення можливості кріплення дрібнорозмірного облицювання (без істотного подорожчання підконструкції); забезпечення надійного кріплення теплоізоляційних плит.

Нижче ми більш докладно розглянемо кожний елемент підлицювальної системи й зупинимося на її конструктивних особливостях, завдяки яким і можливе рішення перерахованих вище завдань.

Але попередньо необхідно відзначити наступне: на жаль, на сьогоднішній день рівень якості будівництва в Росії ще не досяг західних стандартів, і тому при спорудженні вентильованих фасадів у Росії доводиться зіштовхуватися із проблемами, які не знайомі західним виробникам конструкцій (наприклад, значні нерівності стін). Добре відомі й чисто російські досить значні перепади зимових і літніх температур. Все це приводить до того, що західну систему (навіть дуже високого рівня) доводиться пристосовувати до російських умов.

Основні елементи підлицювальної конструкції

Одними йз основних елементів, покликаних забезпечити надійне кріплення підконструкції до несучої основи є кронштейни. Залежно від матеріалу самої підлицювальної конструкції вони можуть бути виконані з різних матеріалів - алюмінію, оцинкованої або нержавіючої сталі.

Кріплення кронштейнів до стіни забезпечують спеціальні анкеровочні елементи. Тип дюбелів і шурупів, анкерів, їхній діаметр, глибина установки підбирається в залежності від висмикуючого навантаження і матеріалу стіни, у яку встановлюється даний кріпильний елемент. Кронштейни можуть утворювати необхідну відстань між стіною й лицювальним матеріалом, що дозволяє використовувати утеплювач необхідної товщини.

Кронштейни повинні витримувати як статичні, так і динамічні навантаження, і забезпечувати можливість установки фахверка на нерівних підставах. Тому найважливішими характеристиками кронштейнів є несуча здатність і можливість зміни довжини.

Несуча здатність кронштейнів відіграє особливу роль при великих виносах фахверка. У цьому випадку або необхідно збільшувати кількість кронштейнів (що дає загальне подорожчання конструкції), або застосовувати кронштейни з більшою несучою здатністю.

Для вирівнювання нерівностей стіни необхідно мати великий типорозмірний ряд, або використовувати кронштейни із широкими межами зміни довжини. Обидва варіанти дозволяють відступати від стіни на відстань до 0,5 м. Кронштейни, що мають можливість значно змінювати свою довжину, мають усього три типорозміри, а довжина кожного типу кронштейна плавно регулюється в межах до 13 см, що дозволяє відступати від стіни на будь-яку необхідну відстань. Це дає деякі плюси при проведенні робіт. Як правило при новому будівництві, розрахунок кількості кронштейнів певного типорозміру здійснюється на стадії проекту, виходячи із припущення, що стіни рівні. При здійсненні ж робіт часто з'ясовується, що привезені елементи певних типорозмірів не можуть забезпечити необхідне вирівнювання стін - доводиться дозамовляти інші типорозміри, що в підсумку приводить до загального подорожчання робіт. При використанні кронштейнів, зі змінюваною в значному діапазоні довжиною, цієї проблеми не виникає.

При аналізі конструктивних особливостей кронштейнів і способів їхнього кріплення до стіни немаловажною обставиною є можливість утворення "містків холоду". Для рішення даної проблеми застосовують два підходи: принцип "точкового контакту", або скорочення площі зіткнення металу зі стіною, і застосування різних теплоізолюючих прокладок. Західні фірми як прокладки використовують різні пластики; російські компанії найчастіше застосовують пароніти, що є ефективними теплоізоляторами.

У кожного з підходів є свої переваги й недоліки. При точковому кріпленні, у силу конструктивного рішення, теплопровідність нижча, але одночасно знижується й несуча здатність кріплення кронштейнів до стіни. При збільшенні площі контакту ситуація міняється на зворотну.

Несуча конструкція (фахверк) складається з антикорозійних профілів (алюмінію, що не іржавіє або оцинкованої сталі, легованих сплавів) або антисептированого дерева. Розроблена велика кількість різноманітних профілів для різних фасадів (Т-подібні, Г-подібні, П-подібні і ін.).

Несуча профільна конструкція застосовується трьох типів: горизонтальна, вертикальна й комбінована (сполучена).

Найгіршою, з погляду роботи просторової конструкції, є конструкція з горизонтальних напрямних, тому що профілі в цій системі працюють на вигин і кручення. У конструкції з вертикальних напрямні профілі сприймають навантаження на стиск і розтягування (більш сприятливий режим роботи), крім того, така конструкція не перешкоджає вертикальному (основному) повітряному потоку. Найкращою ж є комбінована конструкція, у якій до тіла стіни кріпляться горизонтальні напрямні, а до них - вертикальні напрямні, на які лягає навантаження від лицювальних плит. У такій конструкції відбувається перерозподіл навантаження й не створюється перешкод вертикальному повітряному потоку. Але в той же час комбінована конструкція цього типу досить металоємна й представлена на російському ринку поки тільки закордонними виробниками.

Існує також і комбінована конструкція іншого типу. У ній до несучої стіни кріпляться вертикальні напрямні, а вже до них - горизонтальні. Така конструкція успадковує всі мінуси класичної горизонтальної конструкції, тому її застосовують, в основному, для товстостінного облицювання з натурального каменю, що кріпиться шляхом горизонтальних поздовжніх пропилів у напрямних. У цьому випадку горизонтальні напрямні випробовують, по великому рахунку, навантаження на вертикальний поперечний стиск, що дозволяє всій системі добре працювати. Крім того, така конструкція застосовується при використанні невидимого (схованого) кріплення. У цьому випадку негативний вплив конструкції знижується через:
а) кріплення кожної плитки до двох окремою горизонтальною напрямною (що зменшує навантаження на кожну з них)
б) збільшення віднесення системи від утеплювача, що збільшує ефективний повітряний зазор.

До несучих профілів кріпиться облицювання. Лицювальні панелі можна досить умовно розділити на три групи: важкі (натуральні камені), легкі (керамограніт, цементно-волокнисті плити, і т.д.) і різного роду самонесучі металеві вироби. Для кожної групи застосовується свій вид підлицювальної конструкції. Очевидно, що при використанні важких облицювань потрібно могутніша, матеріалоємна підконструкція, що є й більш дорогою.

Плити теплоізоляційного матеріалу встановлюються між несучими профілями й кріпляться безпосередньо до стіни. За недостатньо міцного кріплення виникає небезпека сповзання плит і утворення між ними щілин - "містків холоду". Для рішення цієї проблеми в деяких системах передбачене додаткове кріплення теплоізоляційних матеріалів і до підлицювальної конструкції.

Кріпильні деталі здійснюють механічне кріплення лицювальних матеріалів до несучих профілів підлицювальної конструкції. Розрізняють видимі й сховані елементи кріплення.

Видиме кріплення більше просте, здійснюється клямерами, шурупами-саморізами або заклепками. Щоб додати всій конструкції єдине колірне рішення, видимі частини кріплення фарбують у колір лицювального матеріалу. Провідні виробники кріплення використовують тільки порошкове фарбування. Елементи кріплення часто поставляють самі фірми, які роблять облицювання, тому що, наприклад, якщо це саморіз або клямер, те він повинен бути кольору облицювання.

Клямери повинні дозволяти легко робити монтаж облицювання, не дозволяти плиті вібрувати при поривах вітру, забезпечувати надійне кріплення.

Обидва типи кріплення (сховане і видиме) дозволяють досить легко й швидко закріпити елементи облицювання до несучої конструкції. Сховане кріплення вимагає додаткової обробки лицювальних панелей для забезпечення їхнього кріплення (у першу чергу це відноситься до керамогрантіту, мінериту, і т.п.), що приводить до подорожчання конструкції вентильованого фасаду. На це необхідно звертати увагу архітекторів і замовників.

Для того щоб виключити можливість руйнування лицювальних панелей, поява тріщин (при термічних змінах розмірів елементів конструкції), необхідно забезпечити необхідну рухливість вузлів. Це досягається спеціальними конструктивними прийомами.

За перерахованим вище вимогами, яким повинна задовольняти підлицювальна конструкція, видно, що вона є надзвичайно складною й відповідальною частиною фасаду. Підконструкція не може бути єдиною для всіх типів будинків. Для того щоб підібрати й розрахувати необхідну номенклатуру виробів, провідні фірми вимагають від замовника надати ряд даних, наприклад: кліматичний район забудови (по Сніп 2.01.07-85*), місцезнаходження (пустир, щільна забудова, і т.п.), висота й конфігурація будинку, вид матеріалу несучої стіни, товщина й тип утеплювача, тип облицювання й спосіб її кріплення (видимий, невидимий), і т.п.

Тільки проаналізувавши всі ці дані й зробивши відповідний розрахунок, можна підібрати номенклатуру виробів відповідну конкретному фасаду будинку, і вже після цього скласти калькуляцію (вартість підлицювальної конструкції). Необхідно особливо підкреслити, що розрахунок конструкцій вентильованого фасаду під силу тільки професіоналові.

Необхідно також звернути увагу проектувальників на те, що, вирішуючи одягти будинок у вентильований фасад, потрібно відповідально підійти до вибору матеріалу несучих стін, особливо стін-заповнень у монолітному домобудівництві. У будинках висотою більше 40 м вітрові навантаження близькі, а в критичних точках перевищують власну вагу системи. За недостатньої несучої здатності стіни кронштейни доводиться ставити значно частіше й застосовувати більш дорогі анкеровочні елементи, що приводить до подорожчання підлицювальної конструкції. Розрахунком можна визначити, що вигідніше застосувати дешевий стінний матеріал, але одержати подорожчання на підлицювальній конструкції вентильованого фасаду, або використовувати більш якісний (з погляду несучої здатності), хоча й більш дорогий матеріал для стін.